Чи справді Ісус є Богом?

Івана 1:1

Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.

Питання, від якого залежить усе

Хто такий Ісус Христос?

Великий Учитель?

Пророк?

Месія?

Син Божий?

Найвеличніша людина, яка коли-небудь жила?

Чи Сам Бог, Який прийшов у людському тілі?

Це не просто питання термінології.

Від відповіді на нього залежить наше розуміння хреста, спасіння, поклоніння, молитви, прощення гріхів і самої сутності Євангелії.

Якщо Ісус — лише людина, тоді християнська віра говорить про Нього значно більше, ніж дозволяє Писання.

Але якщо Ісус є Богом, тоді Його прихід у світ — це не просто прихід великого пророка.

Це прихід Самого Бога до людини.

Тому потрібно поставити питання не так:

Що Церква пізніше вирішила сказати про Ісуса?

А так:

Що саме говорить про Нього Святе Письмо?

1. Ісус існував до Свого народження

Почати потрібно з одного з найважливіших тверджень Нового Заповіту.

Ісус не почав існувати в момент Свого народження у Вифлеємі.

Іван починає своє Євангеліє не з Вифлеєму.

Він починає з вічності:

Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.
Івана 1:1

А далі:

Воно в Бога було споконвіку.
Івана 1:2

Це вже виключає просте розуміння Ісуса як людини, яка почала існувати в певний історичний момент.

Але Іван іде ще далі.

Він говорить про участь Слова у самому творінні:

Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.
Івана 1:3

Усе створене виникло через Нього.

Отже, Слово не належить до категорії створених речей.

Якщо все, що повстало, повстало через Нього, тоді Сам Він не може бути частиною того самого створеного порядку.

Іван говорить про Того, через Кого все було створене.

А потім називає Його:

Богом.

2. «Слово було Бог»

Івана 1:1 — один із найважливіших текстів у всьому Новому Заповіті.

Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.

Тут одночасно присутні дві істини.

Слово було в Бога.

І:

Слово було Бог.

Тобто Іван не говорить, що Слово — це просто Отець під іншим ім'ям.

Він розрізняє Слово і Бога, з Яким Слово було.

Але водночас він прямо говорить про божественність Слова.

Це не твердження, що Ісус є «майже Богом».

Не «божественною істотою» нижчого рівня.

І не просто представником Бога.

Іван говорить:

Слово було Бог.

3. Це Слово стало тілом

А тепер Іван робить надзвичайний крок.

Той, про Кого він говорив на початку як про вічне Слово, входить у людську історію.

І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.
Івана 1:14

Тут знаходиться серце християнського вчення про втілення.

Не людина стала Богом.

Бог прийняв людську природу.

Вічне Слово стало тілом.

Тому Ісус Христос — не просто людина, через яку Бог говорив.

У Христі Сам Бог прийшов до людства.

4. Ісус називав Бога Своїм Отцем — але це не означало, що Він просто людина

Іноді виникає заперечення:

«Якщо Ісус — Бог, чому Він молився Отцю?»

Саме тут необхідно розрізняти дві речі:

хто є Христос за Своєю природою

і

яку природу Він прийняв у втіленні.

Ісус був справжньою людиною.

Він народився.

Втомлювався.

Голоднів.

Спав.

Плакав.

Молився.

Страждав.

Помер.

Але людська природа Христа не означає, що Він перестав бути Богом.

Іван говорить одночасно:

І Слово сталося тілом.
Івана 1:14

Той самий Христос є справжньою людиною і водночас вічним Божим Словом.

Саме тому молитва Ісуса до Отця не заперечує Його божественності.

Вона показує реальність Його втілення та Його відносини з Отцем.

5. Ісус Сам говорив про Своє існування до Авраама

Одного разу Ісус сказав юдеям:

Поправді, поправді кажу вам: Я був, перш ніж був Авраам.
Івана 8:58

Авраам жив задовго до народження Ісуса.

Тому Ісус не просто говорить:

«Я існував раніше за Авраама».

Він використовує формулювання, яке привертає особливу увагу.

Реакція слухачів показує, що вони сприйняли Його слова як надзвичайно серйозну заяву:

І схопили вони каміння, щоб кинути на Нього.
Івана 8:59

Чому?

Тому що питання було не просто в тому, скільки років Ісус існував.

Йшлося про Його статус і Його заяву щодо Себе.

6. Ісус говорив про Себе в єдності з Отцем

В іншому місці Ісус сказав:

Я й Отець — одно.
Івана 10:30

Юдеї знову взялися за каміння.

Ісус запитав їх:

«За яке добре діло з них хочете ви камінням Мене вбити?»

І вони відповіли:

«Не за добре діло ми хочемо Тебе камінням убити, але за богозневагу, і що Ти, бувши людиною, робиш Себе Богом».
Івана 10:32–33

Цей епізод важливий не тому, що противники Ісуса завжди правильно Його розуміли.

Він важливий тому, що показує, наскільки радикально сприймалася Його заява.

Питання божественності Христа не було винайдене століттями пізніше.

Воно виникло вже під час Його земного служіння.

7. Ісус приймав те, що належить Богові

Біблія говорить, що поклоніння належить Богові.

Але після воскресіння учні Ісуса поклоняються Йому.

Коли Фома зустрів воскреслого Христа, він сказав:

Господь мій і Бог мій!
Івана 20:28

Ісус не сказав йому:

«Не називай Мене Богом».

Навпаки, відповідь Христа була:

«Тому, що побачив Мене, ти повірив. Блаженні ті, хто не бачив і увірував!»
Івана 20:29

Для євангельського свідчення це надзвичайно важливо.

Учень називає воскреслого Ісуса:

«Бог мій».

І Ісус не виправляє його.

8. Ісус має владу прощати гріхи

Є ще один надзвичайно важливий момент.

Людина може пробачити іншій людині те, що було зроблено проти неї.

Але в Євангеліях Ісус робить дещо інше.

До Нього приводять розслабленого.

Ісус говорить:

«Сину, відпускаються тобі гріхи твої!»
Марка 2:5

Книжники реагують:

«Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?»
Марка 2:7

Це правильне питання.

Ісус не просто говорить:

«Бог простив тебе».

Він Сам проголошує прощення.

І потім пояснює:

«Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі гріхи відпускати»
Марка 2:10

Після цього Він зцілює чоловіка.

Зцілення стає видимим підтвердженням невидимої влади.

9. Ісус має владу над суботою

Ісус сказав:

«Бо Син Людський — Господь і суботи!»
Матвія 12:8

Це не просто твердження про те, що Він має право тлумачити закон краще за інших.

Він заявляє владу над суботою — встановленим Богом порядком.

Його влада не є просто владою рабина.

Вона має інший масштаб.

10. Павло називає Христа Творцем

Свідчення про божественність Христа не обмежується Євангелієм від Івана.

Павло пише про Ісуса:

Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива.
Колоссян 1:15

Але що Павло має на увазі?

Наступний вірш пояснює:

Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи престоли, чи панування, чи князівства, чи влади, — усе через Нього й для Нього створено.
Колоссян 1:16

Не просто:

«Христос був першим створінням».

Навпаки:

усе створено Ним.

І Павло продовжує:

А Він є перше всього, і все Ним стоїть.
Колоссян 1:17

Христос не є частиною творіння.

Він є Тим, через Кого творіння існує.

11. Христос має всю повноту Божества

Павло формулює це ще пряміше:

Бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества.
Колоссян 2:9

Не частина Божества.

Не певна міра Божества.

Не просто Божа присутність.

Вся повнота Божества.

І ця повнота перебуває в Ньому тілесно.

Це вже не питання образу, символу чи метафори.

Павло говорить про природу Христа.

12. Євреїв говорить про Сина те, що може бути сказано про Самого Бога

Послання до Євреїв починається з величного опису Сина:

Він, бувши сяйвом слави та образом істоти Його, і тримаючи все словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів і засів по правиці величности на висоті.
Євреїв 1:3

А далі Отець звертається до Сина:

А про Сина: «Престол Твій, о Боже, навіки віку, берло правости — берло Царства Твого».
Євреїв 1:8

Син названий:

Боже.

13. Ісус не просто відображає Бога — Він є образом невидимого Бога

Павло називає Христа:

Він є образ невидимого Бога
Колоссян 1:15

Ісус Сам сказав:

«Хто бачив Мене, той Отця бачив».
Івана 14:9

Це дуже сильне твердження.

Не:

«Хто бачив Мене, той побачив людину, яка добре знає Бога».

А:

«Хто бачив Мене, той Отця бачив».

У Христі Бог відкриває Себе людині.

14. Але якщо Ісус — Бог, чому Він називає Отця більшим за Себе?

Ісус сказав:

«Бо Отець Мій більший за Мене».
Івана 14:28

Цей текст не можна просто замовчати.

Але його потрібно читати в контексті всього вчення Нового Заповіту про Христа.

Той самий Ісус говорить:

«Я й Отець — одно».
Івана 10:30

Той самий Ісус приймає поклоніння.

Той самий Ісус названий Богом.

Той самий Ісус є Творцем.

Той самий Ісус має повноту Божества.

Тому Івана 14:28 не можна використовувати для заперечення всіх інших текстів.

У втіленні Син добровільно прийняв становище слуги.

Павло пише:

Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини.
Филип'ян 2:6–7

Христос став справжньою людиною.

І саме в цьому стані ми бачимо Його смирення, послух Отцю і добровільне прийняття страждання.

15. Ісус — не Отець

Тут ми підходимо до важливої межі.

Якщо Ісус є Богом, чи означає це, що Ісус — це Отець?

Ні.

Ісус молиться Отцю.

Отець посилає Сина.

Син говорить про Отця.

Отець говорить про Сина.

Отже, вони не є однією Особою.

Але Новий Заповіт одночасно навчає, що Син має божественну природу.

Саме тут ми приходимо до фундаментальної християнської формули:

Один Бог — і Отець, і Син, і Святий Дух.

Не три боги.

І не одна Особа, яка просто проявляється трьома способами.

Один Бог у трьох Особах.

Пізніше Церква сформулювала це богословською мовою як вчення про Трійцю, але сама основа цього вчення знаходиться в біблійному свідченні.

16. Ісус включений у те, що належить тільки Богові

У Великому дорученні Ісус говорить:

«Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа».
Матвія 28:19

Зверніть увагу на однину:

«в Ім'я»

а не «в імена».

Отець.

Син.

Святий Дух.

Три Особи — але одна божественна реальність.

Це не повна розгорнута формула Нікейського символу віри.

Але це один із фундаментальних біблійних текстів, на яких будується тринітарне богослов'я.

17. Чому це питання настільки важливе для хреста?

Тепер повернімося до попереднього сувою.

Ми запитували:

Чому Ісус мав померти на хресті?

Тепер стає зрозуміло, чому питання про Його божественність настільки важливе.

Якщо Ісус лише людина, хрест залишається смертю праведника.

Але якщо Христос — Бог, Який став людиною, тоді хрест відкриває щось набагато глибше.

Той, Хто висить на хресті, — не просто людина, яку Бог послав.

Це Син, Який добровільно прийняв людську природу і віддав Себе за грішників.

Павло говорить:

Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку Він придбав Своєю власною кров'ю.
Дії 20:28

Це надзвичайно сильне свідчення.

Кров пролита на хресті належить Христу.

А Павло говорить про неї як про ціну, якою Бог придбав Свою Церкву.

18. Якщо Ісус не Бог, тоді християнське поклоніння стає незрозумілим

У Писанні поклоніння належить Богові.

Але воскреслому Христу поклоняються.

Учні говорять:

«Господь мій і Бог мій!»
Івана 20:28

Ісус не відмовляється від цього поклоніння.

Навпаки, воскреслий Христос приймає місце, яке займає в поклонінні християнської громади.

Павло говорить:

щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,
Филип'ян 2:10

І далі:

і щоб кожен язик визнавав, що Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця.
Филип'ян 2:11

Християнське поклоніння Христу не є поклонінням просто великій людині.

Воно має сенс лише тоді, коли Христос справді є Господом.

19. Якщо Ісус — Бог, тоді Його слова не можна слухати як слова просто великого вчителя

Тоді слова Ісуса набувають іншої ваги.

Він не просто говорить:

«Ось шлях до Бога».

Він говорить:

«Я дорога, і правда, і життя. До Отця ніхто не приходить, якщо не через Мене».
Івана 14:6

Не:

«Я показую вам дорогу».

А:

«Я є дорога».

Не:

«Я навчаю правді».

А:

«Я є правда».

Не:

«Я допомагаю вам знайти життя».

А:

«Я є життя».

Це твердження неможливо звести до звичайного вчення пророка.

20. То чи справді Ісус є Богом?

Якщо розглядати свідчення Писання в цілому, відповідь Нового Заповіту є однозначною.

Ісус:

• існував до Свого народження;

• був від початку;

• названий Богом;

• є Творцем усього;

• має повноту Божества;

• прощає гріхи;

• має владу над смертю;

• приймає поклоніння;

• названий Господом і Богом;

• є образом невидимого Бога;

• відкриває Отця;

• воскрес із мертвих.

Але водночас Він не є Отцем.

Він — Син.

Саме тому біблійне свідчення не веде нас ні до трьох богів, ні до заперечення божественності Христа.

Воно веде до таємниці Трійці:

Один Бог.
Отець, Син і Святий Дух.

І в центрі цієї таємниці стоїть Ісус Христос.

Найважливіше питання

Зрештою, питання:

«Чи справді Ісус є Богом?»

не залишається академічним.

Бо якщо Він є Богом, тоді Його не можна поставити просто в один ряд із пророками, філософами чи великими релігійними вчителями.

Тоді Його слова вимагають не просто оцінки.

Вони вимагають відповіді.

Якщо Він є Богом, тоді хрест — це не просто смерть мученика.

Якщо Він є Богом, тоді воскресіння — не просто повернення великого вчителя до життя.

Якщо Він є Богом, тоді Євангелія — це не запрошення до однієї з багатьох духовних доріг.

Це звістка про те, що Сам Бог прийшов до людини у Христі.

І тому слова Фоми після воскресіння звучать як кульмінація всього свідчення Євангелія:

«Господь мій і Бог мій!»
Івана 20:28

Ісус не просто показує нам Бога.

Він є Бог.

Не створений.

Не другорядний.

Не просто найвищий із Божих посланців.

Вічний Син, через Якого все постало, Який став тілом, помер за гріхи, воскрес і нині є Господом.

І саме тому наступне питання вже звучить інакше:

Якщо Ісус справді є Богом — що означає те, що Він сказав: «Ідіть за Мною»?